Виховна робота

Україна - територія гідності та свободи

Мета: Формування громадянина патріота України;

Виховувати в учнів повагу до Конституції України, державних символів, свідоме ставлення до обов'язків людини  громадянина, пізнати себе ,свій народ, землю, бажання своєю працею розбудувати державу; примножувати її багатства.

Тип уроку: урок-бесіда.

Обладнання: Тексти Конвенція про права дитини і Конституції України, державна символіка України, цитати з творів поетів і мислителів.

Епіграф: Щоб зробити з людей справжніх громадян, їм слід надавати можливість виявляти свої права громадян і виконувати права громадян.

Арістотель.

Хід

Вчитель: Сьогодні ми з вами зібрались, щоб пригадати, громадянами якої країни ми є. Тема  виховної години носить урочисту назву: Україна - територія гідності та свободи.

Ми – громадяни України. Основний зміст громадянства полягає в тому, що воно особі дає Батьківщину, а та, відповідно, цю особу захищає. Тому поняття громадянства тісно пов'язане з поняттям «Батьківщина», «рідна земля». Народившись, людина стає громадянином. Кожен з вас має посвідчення про народження, а в 16 років отримаєте паспорт громадянина України.

 «Україна». Саме так називається країна, в якій ми живемо.

Слово Україна вперше з'явилось в У Київському літописі 1187р., коли помер переяславський князь Володимир Глібович «Плакали по нєм переяславці, о нєм же Україна много постонала» Деякі історики намагалися довести, що ця назва означала «окраїна». Але це неправильно, бо Російської імперії тоді ще не було, а тому її окраїною Україна бути не могла. Українські історики довели, що назва «Україна» походить від слова «край», «країна».

Вчитель: Про нашу Батьківщину створено багато теплих поетичних рядків, давайте їх пригадаємо»

1-й учень: Україно, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна.

Ти навік у нас одна.

Ти, як мати, найрідніша.

Ти з дитинства наймиліша,

Ти і в взимку найтепліша,

Наша отча сторона.

2-й учень: Під рідним небом жайворон співа –

Я рад би знати тих пісень слова

Я слухав, чув: співала та пташина

Одне святеє слово: Україна.

3-й учень: На ріднім полі шепчуть колоски –

Я рад би знати тихі їх думки.

Я слухав, чув, як кожна колосина

Шептала тихе слово: Україна.

4-й учень: У рідні краю зелен гай шумить –

Я знати рад, про що він мріє-снить.

Я слухав, чув, як кожна деревина.

Шептала тихе слово: Україна.

5-й учень: О, боже, дай повік любити край,

Де квітка, пташка і зелений гай,

Де кожна вірна тій землі дитина

Живе єдиним словом Україна.

6-й учень: Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов'я,

Звешся величаво – Україною,

Земле зачарована моя.

7-й учень: Вишивала ніжністю суворою,

Муками і полум'надій.

Я читаю всю твою історію

На сорочці вишитій твоїй.

8-й учень: Непроста історія країни,

Нашої Вітчизни – України,

Нові вишивання її долі,

Паростки нового поки кволі.

9-й учень: Україно, в паростках надій,

Із широкою, як степ, душею,

В думі сивій, волі молодій –

Переймаюсь долею твоєю.

Учитель: Подивіться, будь ласка, у вікно: шепоче замріяний вітер слова кохання річці синьоокій, а день стоїть у шелестах золота та яскравих кольорах осінніх квітів. Обнялися голубе небо і пожовкле колосся безкраїх степів. Такою ми бачимо під осіннім сонцем нашу неньку – Україну. Вона горда від того, що зуміла виховати людей, здатних об’єднатися на Майдані, здобути волю, вибороти справедливість. Ми заявили про себе, як про велику націю, гідну зайняти достойне місце у світовій спільноті.

Трагічні події в Україні, починаючи з листопада минулого року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям «Небесна сотня».

(Демонстрація відеофрагменту «Небесна сотня»;

Учитель: Вшануємо їх пам’ять хвилиною мовчання.

Навіть ті, хто ніколи не чув про існування України, або був лише знайомий з назвою нашої країни, скажуть: «Аааа! Так я знаю Україну!». Чим же особлива наша Батьківщина? Що так звеличує її серед інших країн світу?

Учитель: Україна — це отча земля, рiдний край, де ми народилися. Столиця України – Київ. Широкi i чарiвнi простори, прекраснi села i мiста. Могутньо котить до Чорного моря сивi хвилi найбiльша рiчка України — Днiпро. Буйною зеленню шумлять на його берегах сади, лiси. Золотистим морем розливається безкраїми нивами жито-пшениця. Погляньте на карту України. На нiй позначено кордони української землi. На півдні нашу державу омивають теплі моря – Чорне й Азовське, є в нас гори – Карпатські й Кримські.

Учень:

Свята сорочка вишивана –

Це оберіг і захист мій.

З любов’ю вишивала мама,

Як символ віри і надій.

Учитель: Символ – це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу.
Символіка – своєрідна візитна картка країни, вона ніби представляє її, підтверджує її існування. Народні символи – це наші святині.

Вишиванка - це не лише гарна оздоблена пишною вишивкою вишита сорочка, яка виділяється своєю красою серед інших; це культурне надбання українського народу, це відображення національної гідності, свідомості. Особливо сьогодні вишиті сорочки набувають вагомого значення в житті кожного українця нагадуючи свою приналежність до сильного духом козацького роду. Не слід трактувати чи пов`язувати вишиванку з політичними поглядами чи переконаннями, це одяг нашої рідної землі, нашої Батьківщини, нашої України.

Вчитель: Тому я зараз пропоную вам та нашим гостям зробити власноруч український народний костюм за допомогою паперових ляльок. Ви отримади завдання, як виглядає народний український одяг. А потім ми розташуємо їх на карті нашої країни – України.

Вчитель: Дійсно ми українці і працювати вміємо, і руки золоті маємо, та чомусь не все в нашій країні гаразд. Проте, не потрібно розчаровуватись, бо те, що рушилось десятиліттями, важко в один день відбудувати. І всю надію, держава покладає на вас - маленьких громадян.

Гра «Передай мікрофон і продовж речення»

Громадянин – це…

Щоб бути справжнім громадянином потрібно…

Що я можу зробити для своєї країни…

Так, від кожного з вас залежить, яким буде майбутнє нашої  України. А любити її – це значить працювати в ім'я рідної землі.

Народна мудрість говорить; «Краще запалити одну свічку, ніж ганьбити пітьму».

І якщо ці свічки запалити у кожного з нас у серці, то Україна, громадянами якої ми є, дійсно стане вільною і незалежною, могутньою державою, і в ній, як і в наших душах, запалає вогонь відродження.

                                      Лунає пісня «Україна – це ми»